Розливаєш моїм тілом струмки воску.
Схлипую. Ледь гаряче.
А потім – проводиш рукою
по застиглих краплинах:
прибираєш – цілунками.
Не поворухнусь. Аби не спалахнути.
Аби – капав знову.
У нас ще є три воскових свічки.
/є ціла ніч (без електричного світла)/
Не поспішаємо. Все так елегантно.
За винятком, мабуть, того, що –
це лише гра.
Та мені подобається. Чесно. Ти ж знаєш.
До світанку.
І цей дощ.
Витончено.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=9991
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.01.2006
автор: Vilna