Оповідання
Жили були три дівчинки – три вірних подруженьки: одна біловолоса, друга – чорнокоса, а третя – руда, як абрикоса. Дружили дівчатка з малих літ. Одна кричала при зустрічі: «Привіт!» Друга казала: «Вітаю!» Третя промовляла: «Здоров’я бажаю!» Одну звали Оксана. Другу – Діана. А третю – Мар’яна. Оксана любила малювати. Діана – співати. А Мар’яна – книжки читати. Оксані її подруги на день народження кольорові олівці, фарби, альбоми й розмальовки дарували. Діані – мікрофон, книги з нотами і текстами пісень, шпильки до волосся, набори дитячі косметичні. А Мар’яні.. ну, звісно, що – книги. Оксана й Діана ходили на заняття до Школи мистецтв: одна там училася малювати, друга – співати й на гітарі грати. Обидві брали участь у різних конкурсах. Діану мама записала до літературної студії. В ній дівчинка під керівництвом учителя вивчала основи літературознавства. Слухала, читала також твори відомих письменників і сама пробувала щось складати: загадки, прислів’я, вірші, есе.
Усіх трьох подруг часто залучали до проведення класних і загальношкільних свят. Одна картини виставляла, друга співала, третя артистично чужі вірші читала чи щось зі свого написаного або у виставі якусь роль грала. Це їй вдавалося!
Багатьом дітям подобалось те, що Оксана, Діана та Мар’яна – дружні, що займаються тим, до чого мають покликання. Та були і такі, які заздрили дівчатам, називали їх вискочками. Деякі навіть насміхалися, як от Ліда, яка сказала якось Оксані, Діані та Мар’яні після того, як вони заявили, що після школи розвиватимуть свої творчі уміння й оберуть професії згідно поклику.
- Вважаєте себе крутими, супер талановитими? Приземліться! Таких, як ви тисячі. Ти, Оксано, далеко не Марія Примаченко чи Іван Марчук. Тобі, Діано, до рівня Квітки Цісик чи Соломії Крушельницької, як землі до неба. Та й ти, Мар’яно – не Леся Українка чи Ліна Костенко. На таку вершину, як вибрались названі мною особи, вам не зійти. Тому виберіть собі щось більш приземлене – професію, яка точно даватиме прибуток. Моя мама, наприклад, вважаю, правильний вибір у свій час зробила – стала власницею продуктової крамнички. Так, на початках мусила добре собою потовкти, зате тепер у неї грошей – кури не клюють. Як вийду зі школи й повчуся 2 роки в училищі, то теж свій магазин відкрию. Продаватиму те, що буде користуватися попитом у людей.
- І моя мама, зробила висновок, обрала потрібну професію, - мовила Галя, Лідина подруга. - Вона – манікюрниця. Має стабільний дохід. До неї люди в чергу записуються. І я буду, як мама.
- А моя, ви знаєте, - вчителька математики, - додала Юля. – Я теж хочу йти стежкою вчительства – тільки вчити дітей не математики, а англійської мови. Так, з дітьми працювати непросто, ще й наш час, але хто хоче, може знайти з ними спільну мову. Є ще у професії вчителя і такі плюси як робота до обіду, репетиторство.
- Та, будь ласка, вибирайте собі, дівчата, професії, які хочете. Це ваше право. А наше – вибирати те, що ми хочемо, - відповіла Ліді, Галі та Юлі Оксана.
- Саме так, - потвердила Діана.
- Згідна зі своїми подругами, - сказала Мар’яна.
Минуло 20 років. Ліда, Галя, Юля, Оксана, Діана та Мар’яна прибули до рідної школи на зустріч однокласників, яку організувала їхня класна керівниця Уляна Романівна. Вона запропонувала кожному своєму колишньому учню розповісти коротко про себе. Юля разом зі своїм чоловіком відкрила невеличке, та затишне кафе в районному місті, Галя – орендувала кімнату для салону краси, Юля стала вчителькою англійської. Оксана поїхала до столиці, вийшла заміж за киянина, з яким разом навчалася в Арт академії сучасного мистецтва ім. Сальвадора Далі, залишилася жити в Києві. Працювала у видавництві, малювала картини на виставки та продаж. Здобула нагороди, премії. Діана стала солісткою Львівського оперного театру ім. Соломії Крушельницької. Разом із трупою акторів театру їздила на виступи в різні країни. Вона, як і Оксана була відзначена різними нагородами. Мар’яна закінчила Львівський фаховий коледж культури мистецтв, у якому вивчала бібліотечну справу. Вона стала директоркою однієї із львівських бібліотек. За остання десять років видала два романи і три збірки віршів на різні теми. За свою творчість так, як і її подруги, отримала нагороди: за роман – міжнародну премію, за збірку патріотичних віршів – літературну премію від Львівської облради. Ліда, Галя та Юля опустили голови, коли почули від своїх однокласниць таку інформацію. По звершенні виступів вони підійшли до трьох дівчат-подруженьок і вибачились перед ними.
- Віра може багато, - сказала Оксана. – Ми вірили в себе.
- Праця може багато, - мовила Діана. – Ми багато працювали, здобували знання, вдосконалювали свої вміння.
- Душа може багато, - додала Мар’яна. – Ми йшли за її покликом, з радістю й любов’ю займались тим, чим займались.
- Шана вам, - з повагою вклонилася дівчатам Ліда. Галя та Юля зробили те саме.
- Вчителько! Друзі! У мене виникла ідея! Я б хотіла десь через місяць на вихідних організувати виставку своїх картин у рідному місті! – мовила Оксана, коли після спільного обіду у міському кафе прощалася з однокласниками і класною керівницею.
- Похвально! – сказала Уляна Романівна. – Організовуй! Я чим зможу, допоможу.
- Думаю, я б у цей час могла привезти двох-трьох артистів зі свого оперного, і ми б заспівали на сцені місцевого ПК, - підхопила хвилю, яку випустила Оксана, Діана.
- Чудово! – вигукнула класна керівниця.
- Тоді мені потрібно буде провести літературну зустріч, і бажано у бібліотеці ПК. Прийдете, на наші заходи, дорогі однокласники? - спитала Мар’яна.
- Так, звісно! – закричали й заплескали всі у долоні.
- Тоді за мною обід! – сказала Ліда.
- Ми допоможемо тобі його організувати, - підхопили інші.
Однокласники обійняли свою вчительку, пообнімали одне одного і розійшлися.
За місяць все, що запланували, зробили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2023
автор: Крилата (Любов Пікас)