Світлій та незабутній пам’яті Героя, полеглого під час виконання бойових бій на Запорізькому напрямку, Ланевича Анатолія Миколайовича (23.03.1986 - 10.11.2023)
Горе хапає за плечі,
Каменем давить, в грудях болить.
Смуток побіг вздовж Березич,
Щемом б’ється в серцях кожну мить.
Воїн вертає додому,
Жаль, "на щиті" на вічний покій.
Важко, по стежці в рудому,
Всій родині ступати самій.
В тихому шелесті листя
Губиться впала, згіркла сльоза.
Стихло в чеканні й обійстя,
Був дбайливий господар - нема.
Добрий та люблячий батько,
Щирий син, чоловік, шваґер, брат.
Як же сприйняти те тяжко,
Що його вже нема серед нас...
Душа його лине в небі,
Між Героїв, полеглих в борні.
В молитві, світлій жалобі -
Голови схиляємо в журбі.
17.11.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2023
автор: Валентина Ланевич