Незвична для мене ця осінь,
Ще з літом квітує душа,
І сонця промінчика просить:
На серці - і радість й журба...
Й незвичні для мене картини
Малює щоденно буття.
Я дякую Богу щоднини,
Бо в мене є гідне життя.
Той світ,що буденністю зветься
Запалює в серці вогні.
Добро щирим ехом озветься
За покликом серця й душі.
Незвична і щира ця осінь -
Дарує дозрілі плоди.
А в небі бездонна просинь
Простягне промінчик мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998763
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2023
автор: Штундер Юлія