Мій доме, я в незвіданих краях.
Втомились ноги прокладать дороги.
Вода гірка в чужинських ручаях,
З щербатим сонцем сиво і убого.
Іду уперто: терни-бур’яни.
Несу в душі прабатьківську оазу.
Услід сміються: – досить, зупинись –
Стежки минаю із численних пауз.
Ти дочекайся любий, рідний дім,
Мій маячок негаснучого світла.
Зігрітися дозволь теплом твоїм
В нектарних сплесках свіжого повітря.
Авт. Світлана Петренко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998761
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2023
автор: Світлана Петренко