[i]Прощання перекриває зустрічі...[/i]
Знаходять провалля широкі фінали,
Маються думи від болю ідей.
Роз'єднують сум невидя́щі вокзали,
Що знають гвоздики і туш орхідей.
Тільки пароми впускають відлуння...
Падають окликом сизі жалі́.
Тоне у сухості дивне чаруння
З то́го, що відстані надто малі.
Рвуться нитки́ всезалежного сяйва...
Колії чують бажання-розмай,
Та потяги знають омани вагання,
Потяги чують просочення ран...
Сонні вокзали веліють забути
Про́води тих, хто не ве́рне назад.
Аби ж тільки все зупинити і БУТИ,
Щоб в голосі - сонце, в душі - водоспад...
Неспинні години тікають у хмари,
Аби вже ніхто і ніяк не дістав...
Стоять у задумі печальні вокзали,
Аби тільки люд знов когось відпускав...
09.11.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998340
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2023
автор: Сара Ґоллард