Що ти робиш зі мною… Здіймаєш чуттєві цунамі,
Вимальовуєш хною на шкірі сліди від мурах.
Мов дослівно цитуєш очима мій сяючий намір
Захопити твій світ недосяжний на жвавих вітрах.
Не зупинить мене навіть сила колючих кристалів,
Що впиналися з болем у душу від холоду слів.
Серцю байдуже це, ти близька до моїх ідеалів,
Майже рідна для пульсу, важлива мені взагалі.
Ти, немов Джомолунгма, лякаєш польотом захмарним,
Та я сходженням марив, як впертий у снах альпініст.
Щось зрадливе всередині скиглить про подвиги марні,
Тільки серце давно на вершині й зосталось мені.
Побороти останній рубіж, удихаючи кисень,
Хай розріджений дуже, хапаючи здиблений сніг.
Так принадно виблискують небом фарбовані висі,
Я до них доторкнутися думкою лагідно зміг.
21:01, 27.03.2017 рік.
Зображення: http://wallpapers.99px.ru
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998300
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2023
автор: yusey