А у моїй душі сопілка плаче,
Думками підбираючи мотив.
Все не могло і статися інакше,
Бо дощ пусті надії в вікнах лив.
Я не пила із вуст твоїх цілунків
І не були з тобою ми близькі….
Ти розсівав порожні обладунки,
Уяви свої марева пливкі.
Той жовтий лист розлуки не барився
Дощі його по осені несли
Та сон щасливий все-таки здійснився
Плачу небесні хмари відійшли.
І стало все в душі моїй інакше
Відчула у промінні теплоту.
І скрипка долі більше не заплаче,
Життя закриє мою самоту.
Закутаюсь в осінню позолоту
І в подиху любові попливу.
Бо не прийнявши в серце прохолоду
На нових хвилях в щастя попливу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998247
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2023
автор: Marija