Львівських вулиць натхнення всотую,
Поринаю у їхній світ,
Під осінньою позолотою,
Під вагою статечних літ.
Не змовкають, про щось шепочуться
Клена лист і шляхетний Львів,
І, здається, стають молодшими
Цей провулок й старенький двір.
Ох і зóлота, стільки зóлота –
Золотої пори хода!
Хоч і тілом давно не молодо,
Та душа чомусь молода!
© Надія Бойко
05.11.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997893
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2023
автор: Надія Бойко