Падає листя додолу,
Осінь лишає свій штрих.
Сором вкриває й крамолу -
Набутий учинками гріх.
Біль та розруху, нещастя -
Все, що несе ця війна.
Хоч би краплинку причастя,
Щоби не крові - вина.
Радісні сльози від щастя,
Тільки б не муку в лиці.
"Господи, дай благовістя,
Що за життя - манівці.
Душі загублені знову
Линуть шеренгою ввись."
Осінь скидає покрову,
Падаю в щемі я ниць.
Скільки ще бути безумству,
Там, де кривавиться слід?
Легко вподобитись свинству,
Та відхреститись від бід.
Правда, відплата приходить,
Як за добро, так й за зло.
Підсумки час хороводить -
Словом запише в табло.
05.11.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997876
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2023
автор: Валентина Ланевич