Тепліні не властива там поява,
І точить цівки пралісові мох.
Зітхає тяжко млистий Сандармох
Землею, що від крові аж іржава.
Відлуння бузувірської розправи
Захожим ллє в серця переполох.
Поклавши сотні кулею на двох,
Втішались кровожери величаво.
За брехні повні злості унівець
Упили свій безвихідний кінець
В канавах прозописці та поети.
Зітхає в сірій стужі Сандармох
І сосен розгалужені лабети
Ідеям вбитим шепчуть некролог.
[i]03.ХІ.23 р.
3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох (Карелія, росія) було розстріляно низку українських митців, серед них: поетів Василя Атаманюка, Миколу Вороного, Миколу Зерова, Валер’яна Поліщука, Павла Филиповича, Михайла Ялового, письменників Григорія Епіка, Мирослава Ірчана, Антона Крушельницького, Валер’яна Підмогильного, Олексу Слісаренка, драматурга Пантелеймона Куліша, режисера Леся Курбаса та десятки інших. Загалом у ті дні було вбито 1111 людей, часто кати позбавляли життя пару в’язнів однією кулею. Нині в урочищі розташований меморіал. Пам'ятаємо, не пробачимо.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997678
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2023
автор: Прозектор