Ніколи невідомо,
Що доля нам несе.
Хоч ні, таки відомо,
Але не все, не все.
Що нам вона готує,
Надасть у майбутті,
Бо кожен з нас будує
Її в своїм житті.
Будує, мов хатину,
В якій він жить будé,
Й торує ту стежину,
Якою він іде.
Звичайно, помагають
Йому в тій справі ті,
Що разом проживають
Із ним в його житті.
Хтось – менше, хтось – і більше,
Але допомага
Він сам собі найбільше.
На нього ж наляга
Уся відповідальність
За доленьку свою.
На світі цім реальність
Така здавна. В бою
Нерідко щасну долю
Виборювати слід,
Аби гірку недолю
Не мати. Лиш вперід
Потрібно прямувати
Назустріч долі тій,
Яку бажаєш мати.
На місці лиш не стій,
А впевненим йди ходом
І не спиняйсь іти.
Й до долі дійдеш згодом,
Якої прагнеш ти.
Євген Ковальчук, 22. 09. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997563
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2023
автор: Євген Ковальчук