Не хочу никуда идти,
Не могу никого любить,
Дайте сил через все пройти,
На куски разорвана нить.
Дом разрушен, гуляет страх
На руинах прошедших дней,
А по городу черный мрак
Выползает из всех щелей.
С фотографий сгоревших глаза -
В них живут миллиарды звезд,
Миллионы взлетевших птиц
Не найдут теперь своих гнезд.
Черных клавиш ревущая боль,
Нот замерших безумный крик.
Як дозволили грати цю роль?
Забруднив хто святий рушник?
Розбудив тисячі гармат,
Що вогнем напувають жах
Це зробити міг тільки кат,
Залишивши від спогадів прах.
Лютий цей в нас живе другій рік,
З яких дев’ять років без сну.
Під ногами чимало доріг,
Але ми ще зустрінем весну.
Лютий цей народив Буревій,
Що змітатиме погань геть.
Міцно, брате, тримаймо стрій,
Дарувати щоб оркам смерть.
В наших венах розплавлена Лють,
Наша ціль - жаданий Рубіж,
Ми до Волі торуємо путь,
Незважаючи на бездоріж.
Подолали вже розпач і смуток
Міць та сила в руках наших є,
Хай боронять нас предків набутки,
Бо вже «Час повертати своє».
Слава Нації! Смерть ворогам!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997491
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2023
автор: Podavalenko Valerii