Поринула все ціло в дивосвіт,
У казку осені - велично-загадкову.
В безкрайність неба з сірістю палітр,
В пожухлість трав, в гарячу вивіску кленову.
В цвітіння хризантем яскравий ряд,
Край стежки, що в’юнком біжить у путь далеку.
Химерність переплету барв принад,
Відкриту для усіх цікавих картотеку.
Де ялівець зелений має міць,
Напротивагу крихкості, на жаль, сусідській.
Зламалась гілка в сливки, висне ниць,
Від вітру, у грозу, що налетів нізвідки.
Обгортки з карамельок ваблять зір -
То розсип листя ще притягує собою.
Неспішно, тихо, там ступає звір,
Коли зійде зоря вечірньою порою.
Гармонія в природі, мов бальзам,
Лягає заспокійливо у спраглу душу.
Віддавши шану спогадам й рокам -
Я відпускаю їх, щоб йти вперед. Я - мушу.
29.10.23
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997282
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2023
автор: Валентина Ланевич