Білі ябка

Обсипаються  білі  ябка
з  голо-голих  старезних  віть,
вже  по  вінця  дубова  ятка,
аж  навшпиньки  зіпнувся  світ.

Вже  по  стелю  душні  комори  -
ані  дихати,  ні  пройти.
У  покуті  гіркої  змори
підпирають  її  світи.

Бо  розсиплеться  на  всі  боки,
як  не  стримати  тучі  ці.
Впаде  місяць  на  хижі  вроки,
зблідне  відчаєм  на  лиці.

І  чиясь  темнокрила  зграя  
розіпне  цей  старезний  сад  -
що  Боги  називали  Раєм;
той,  що  люд  обернув  на  Ад...

Гулко  гупають  білі  ябка,
перетнули  давно  зеніт.
Ледь  тримається  світу  ятка.
Ледь  тримається  ятки  світ.

27.10.23  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997274
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2023
автор: Леся Геник