На жаль, в ілюзіях реальність потопає.
Здійнятись вгору заважають ланцюги.
У вічі пил коли пускається навза́єм,
Можливо зни́діли у вирі пилюги́.
Об землю бийте сум'яттям, журбою, смутком,
Коли здається, що цей світ втрачає глузд.
Зневіру з розпачем немов соломи скру́тку
До тла паліть, коли вимірює Прокруст,
Бо той рубати та видовжувати майстер –
У світі досі штучна міра там і тут.
Лише думки́ зіркоподібні ніби айстри
Нам вкажуть напрямок, звільняючи від пут...
24.10.2023
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997252
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2023
автор: Олена Студникова