Десь в заможному селі у тихій місцині,
Жили були два брати у гарній хатині .
Жили гарно було все, у хліву корівка,
Сито хрюкала свиня й поросяток двійка.
Старший той про брата дбав,
Дбав про двір і хату,
Ну а менший ледар був,
Не допомогав брату.
Менший той собі “Свати”, “Інтерни” дивився,
До роботи не беручий - зовсім не годився.
Якось Злий сусід вночі, прийшов на подвір'я ,
Вбив корову та й з курей полетіло пір'я.
Старший б'ється з супостатом і рятує хату,
Менший, дивиться кіно, й не допомога брату .
Старший зве, допоможи ворога здолати,
Якщо будеш там лежати лишимося хати .
Менший той собі лежить, не змінивши позу,
Брату він відповіда на таку загрозу.
Я тут напрямок сюжету втратити боюся ,
А за твого шуму й гвалту фільм не додивлюся .
Скаже хтось, а це про що, про що йдеться мова,
І навіщо нам сьогодні от така розмова.
Я вам відповідь знайду і не забарюся,
Гірку правду сказать в вічі, Ні не побоюся.
Я про те, що в Україні глисти завелися,
Повтікали хто куди, в прийми подалися .
Хто в Європі пиво п'є, хто забрів у Штати,
Хтось там в Азії живе, дехто в Емірати.
Що ви будете робить коли час настане,
Польський пан й німецький Гер кормить перестане.
В азіатів там бувають страшніші “приколи”,
В Еміратах же своїми не будете ніколи.
Не шукайте порятунку на чужій землі,
Бо загубитесь , навіки зникните в імлі.
В. Небайдужий.
Жовтень 2023 року.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997126
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2023
автор: Небайдужий