Смолоскип підіймаю, а він – все ще тліє…
Там приховане полум’я, мить – оживе!
РозходИтися мають народжені мрії
Вщент спалити мости у минуле й нове
Сьогодення, на крилах любові крізь простір,
Через час невблаганний, відкривши чуття.
Розповсюдиться стрімко у виявах гострих,
Аквареллю зобразить моє майбуття.
Там палають мости, там цілує прийдешнє
Освіжаючим бризом, я входжу в портал
Між світами, а далі – неначе, як вперше
Крок за кроком вберу власних снів магнітар.
Притягальним розширенням знищу самотність,
Ось він – Всесвіт розкішний, де зорі горять!
Доторкнися до нього, він вкотре у моді,
Знов нівроку творіння, розквітле з нуля.
14:06, 09.01.2016 рік.
Зображення: http://voleveda.livejournal.com/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996961
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2023
автор: yusey