Проходять хвилини розмірено в давність,
Лишаючи спогадів низку живу.
Кудись в небуття відлітають сни марні,
А щось недосяжне дасть сили єству.
І знов спопелить перегріте зізнання,
Спотворить, як завжди, усе навкруги.
Збирав я тривожно частинки кохання,
До серця тулив, так беріг від нудьги.
Із вкрадених митей в світах неможливих,
Дощі пролилися нічних чарувань.
Я вперто хотів в цій намокнути зливі,
Пірнути в часи, де зорю цілував.
Проходять хвилини, їх вже не догнати,
Не варто жаліти за днем, що минув…
Міцні надзвичайно невидимі грати
Подій наболілих за межами сну…
11:36, 21.12.2016 рік.
Зображення: http://namba.kz
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996426
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2023
автор: yusey