Так довго тягнуться кудись хвилини,
Коли не поряд ти, коли катує мить.
Нашестя прикрощів ніщо не спинить,
Окрім бурхливої й нестримної юрми
Відкритих снів, що схожі між собою
І мають в чімсь подібний,
дещо звабний зміст.
Диктують правила й керують грою,
А часто селяться без дозволу в умі.
Віднайдуть похапцем ошатні рими,
Думки, що змішують усе: і день, і ніч,
І навіть те, що стане поміж ними –
Світання й сутінки вже шкереберть у сні.
Та раптом, – повертаючись до тями,
Відчую знову переміщення твого
Прекрасне дійство, створене місцями
З таких моментів, що розпалюють вогонь.
19:14, 03.12.2016 рік.
Зображення: http://bestsemya.ru
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996032
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2023
автор: yusey