Я ПІДУ́ У РІДНІ ГО́РИ

Я  ПІДУ́  У  РІДНІ  ГО́РИ

Я  піду́  у  рідні  го́ри
І  пройду́ся  я  стежками,
Вийду  я  в  широке  поле,
Та  немає  більше  мами.

Я  піду́  у  рідні  го́ри
Там,  де  ро́си  світанкові,
Де  чудові  осоко́ри,
Де  лунали  колискові.

Я  піду́  у  рідні  го́ри
І  вдихну  повітря  вранці,
Там  стежини,  як  узори
І  душа  у  вишиванці.

Я  піду́  у  рідні  го́ри
І  пройду́сь  думками  всюди,
Не  забуду  їх  ніко́ли,
Пісня  линути  там  буде.

Я  піду́  у  рідні  го́ри,
Де  трембіти  і  кошари,
Де  смереки,  як  дозори
І  яскравії  стожари.

Я  піду́  у  рідні  го́ри,
Принесу́  води  з  криниці,
Де  туман,  неначе  море
І  бувають  громовиці.

Я  піду́  у  рідні  го́ри
Кожну  мить  я  пригадаю…
Що  ж  зі  мною  робиш,  доле?
Спогади  в  думках  гортаю.

Я  піду́  у  рідні  го́ри,
Там,  де  звуки  водограю
Де  яскраво  світять  зо́рі
Защоразу  повертаю.
Я  піду́  у  рідні  го́ри
В  рідну  хату  повернуся,
Все  було́,  неначе  вчора…
В  подих  вітру  огорнуся.

Я  піду́  у  рідні  го́ри,
Все  туди  ходити  буду,
Рідну  хату,  моя  доле,
Я  ніко́ли  не  забуду.

12.10.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2023
автор: КОРОЛЕВА ГІР