Ці шрами твоїх прагнуть пещень давно,
Злиття вдач наших всупереч зіркам.
Моє ти серце розітни й воно
Покаже долю, котру ще спокути нам.
[Приспів]
Все в снах мрією тяглося,
Пах аґрус терпкий, ніжний біз.
У снах, до кудрів вороних волосся,
Двох фіалок з полисками сліз.
За вовком піду я у заметіль,
Щоб серце знов твоє відшукать,
Що вже камʼяніє люттю усуціль,
І, попри злий мороз, тебе теплом обійнять.
Не знаю – то доля нас скува в одно,
Чи випадок сліпий без мети…
Що те бажання шепотів давно –
Чи могло родить любов, що не знайти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995717
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2023
автор: Іван Неясить