Струшує вітер з яблуні листя,
Стелить землею, неначе плоди.
Я ж, як художник без жодного хисту,
Віршем малюю без фарб і води.
Осінь зелено-жовті узори
Кидає в шибку мойого вікна.
Перемалюю цю казку знадвору,
Хоч, може, казочка трішки й сумна.
На вернісажі суму і жалю
Буде малюнок найкращим з усіх,
Хоч і насправді я радості маляр,
Казка і хист мій — це літо і сміх.
14.03.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995473
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2023
автор: Ти