Поки він живий, ще є надія,
на його повернення з війни.
І колись омиє наші ноги хвиля,
первозданної щасливої весни.
Я не маю права на безсилля,
чи мої зусилля задарма?
Ти мого життя святі вітрила,
і душі моїй тяжка журба.
Наша ниточка міцна й тривала,
дочекаюсь, тільки ти не відпусти.
Як би бачила майбутнє, ще сильніш кохала,
і частіше бігала за руку по косі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995433
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2023
автор: Олена Дервіш