За́тишно в малесенькій хатинці.
Дрова в грубці весело тріщать.
Купа під ялинкою гостинців,
А на ній гірлянди мерехтять.
За вікном морозна хуртовина
Не лютує – бавиться сніжком.
А в хатинці тепло. Тут родина
Рік нови́й стрічає за столом.
Хай нема ораторів басистих
Серед хазяїв і їх гостей –
Побажання щирі тут і чисті
Простим людям від простих людей.
Після тостів пісня забриніла,
Зразу тихо, потім розрослась.
Стомлена душа враз розімліла,
Як струмок весняний, розлилась.
Під гітарні три прості акорди
Всі мелодії тримають лад.
Хай туга́-печаль іде до чорта
Й більше не вертається назад.
Гості по домівках розійшлися,
Спати повкладались дітлахи.
Навіть хуртовина вгомонилась,
Утомившись обертать сніги.
А у грубці ще яскраво блимав
Вогник із прочинених дверцят:
Візерунки малював на стінах,
І птахів казкових, і звірят.
Саме так у пам’ять вкарбувався
Новий рік з дитинства із мого.
Не пове́рнеш, як не намагайся,
Відчуття дитячого того.
Скромні були їжа і напої,
Та не це насправді головне:
Щирості і єдності такої,
Як тоді, Господь вже не верне́.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2023
автор: Олександр БУЙ