Про чарівну фею, що виконувала безліч бажань. Казка.

 Іноді  мені  доводиться  писати  казки)

Автор  малюнку,  за  яким  написано  казку  -  Скробко  Діана.


 Тієї  весни  у  міському  парку  розквітли  сотні  тюльпанів.  
Кожна  квітка  була  неймовірної  вроди.  Червоні,  жовті,  рожеві  -  ба!  навіть  блакитні  й  чорні  -  яких  тільки  барв  не  було  на  клумбах!
Та  найкрасивішим  і  найбільшим  серед  клумби  був  білий  тюльпан.  Високий  та  стрункий,  він  здіймався  над  усіма  іншими  квітами  і  ,здавалося,  світився  зсередини.
А  в  білому  тюльпані  жила  Фея.
Як  про  це  дізнався  Павлик?  Дуже  просто.  Його  м'ячик-стрибунець  раптово  заскочив    у  клумбу  і  загубився  серед  квітів.  Павлику  не  залишалось  нічого  іншого,  як  перескочити  невисоку  огорожу  і  пірнути  у  тюльпанове  царство.  
М'ячик  він  знайшов  неподалік  білого  тюльпана,  в  якому  раптом  хтось  кахикнув.
Павлик  здивовано  зазирнув  у  білу  квітку  і...  Побачив  там  крихітну  дівчинку  з  прозорими  крильцями!  
Це  була  ФЕЯ!

-  Павлику,  знайшов  стрибунець?  Виходь  вже  звідти!  -  почув  він  нетерплячі  голоси  близнючок.
Близнючки  Галя  й  Гапочка  -  молодші  сестри  Павлика  -  іноді  були  дуже  діставучі.  Але  тепер  Павлику  не  терпілось  похвалитися  їм  своїм    відкриттям.
Тому  він  міцно  ухопив  пальцями  крильця  маленької  феї  і  ,забувши  про  м'ячик,  поспішив  до  сестер.
-  Ой,  ще  це?  Фея?!
-  Справжня?
-  Віддай  мені!  
-  Ні,  мені!  -  перекрикували  дівчатка  одна  одну,  доки  Павлик  намагався  посадити  феєчку  у  порожню  скляну  банку  від  кока-коли.

Що  було  далі?
Діти  поспішили  додому.  Павлик  біг  і  притискав  до  себе  пляшку  з  Феєю  всередині,  за  ним  голосно  дріботіли  Близнючки.
Білий  тюльпан  залишився  на  клумбі.  І  тепер  він  виглядав  як  звичайнісінький  тюльпан...

Батьки  й  досі  були  на  роботі,  тож  діти  забули  й  про  обід,  і  про  уроки,  і  про  "помити  руки"  -  так  їх  захопила  пригода.
Доки  Павлик  будував  для  Феї  палац  зі  свого  конструктора,  Близнюки  встигли  передзвонити  усім  подружкам.  І  скоро  в  помешканні  було  повно  дівчачих  хихотінь  і  перешіптувань.    Віка,  Марічка,  Юля,  а  Катруся  ще  й  молодшого  братика  привела  -  Петрика.
Палац  вдався  на  славу  -  міцний  і...  Зачинений  з  усіх  сторін!
Тільки  маленька  Фея  у  ньому  виглядала  трохи  розгубленою  -  вона  мріяла  про  друзів,  а  не  про  персональну  тюрму.
-  Відпустіть  мене!  -  попросила  вона  і  крильця  її  замерехтіли  іскорками.
-  Ні,  тепер  ти  будеш  жити  з  нами!  -  радісно  відповів  Павлик.
-  Ну  й  нехай  у  Мишка  крутий  ноутбук  з  іграми,  зате  в  мене  -  ФЕЯ!
-  Ти  мрієш  про  ноутбук?  -  запитала  феєчка  і  додала  -  я  вмію  виконувати  будь-які  бажання!
В  ту  ж  мить  в  руках  у  Павлика  нізвідки  з'явився  ноутбук  -  точнісінько  такий  самий,  як  у  Мишка...
Павлик  зачудовано  дивився  на  нього,  а  тоді  відкрив  і  взявся  натискати  кнопки.
-  А  тепер  відпустіть  мене,  будь-ласка  -  мій  тюльпан  зів'яне,  якщо  я  не  повернусь...  -  шепотіла  Фея.
Однак  її  ніхто  не  чув  -  діти  наперебій  викрикували  свої  бажання.
-  А  я  хочу  айфон!  -  повторювала  Марічка
-  Іграшкового  ведмедя!  -  вимагала    Віка!
-  Планшет  і  єдинорога!  -  голосили  близнюки  Галя  й  Гапочка.
-  Комп'ютер  і  кота!  -  стогнала  Катя
-  Коня!  -  підскакувала  Юля.
-  Машиииину!  -  розмахував  сльози  наймолодший  Петрик...

Що  за  гармидер  зчинився!
Айфон  пищав,  ноутбук  вигравав,  комп'ютер  повідомляв  прогноз  погоди,  переляканий  єдиноріг  об'їдав  колекційні  орхідеї  на  підвіконні,  кінь  іржав  і  намагався  вийти  на  балкон,  двері  до  якого  забарикадував  велетенський  іграшковий  ведмідь,  з  дверей  батьківської  спальні  стирчало  колесо  новенької  машин,  на  шторах  гойдалося  кошеня  і  Катя  намагалася  його  впіймати...  Діти  кричали,  реготали,  підстрибували.

Усі  забули  про  Фею.
Вона  махала  руками,  намагаючись  привернути  хоча  б  чиюсь  увагу  через  пластикове  віконце  і
її  крильця  ставали  усе  блідішими.

Раптом  кошеня,  яке  пробігало  повз  іграшковий  палац,  махнуло  хвостиком  і  одна  з  башточок  впала  й  покотилася.
Фея  вилетіла  крізь  отвір,  сумно  глянула  на  все,  що  відбувалося  й  вилетіла  у  відчинену  кватирку.

За  мить  усі  подарунки  Феї  зникли  і  в    квартирі  запанувала  тиша.
Діти  розгублено  дивилися  один  на  одного,  а  тоді  взялися    наводити  лад...

Тієї  весни  у  міському  парку  всю  весну  квітли  сотні  тюльпанів.  
Та  найкрасивіший  і  найбільший    білий
тюльпан  зник  безслідно.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995275
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2023
автор: уляна задарма