Я спішу щоденно,
Край села могила.
Там шепочуть клени,
То могила сина.
Там шепочуть клени,
Квітнуть чорнобривці,
Чорно там і сумно
У його домівці.
Стою біля неї
В журбі і печалі,
Бо вже не вернеться
Синочок до мами.
Його вже не буде,
Цього не забути,
Все б віддала, люди,
Щоб його вернути.
Щоб знову почути
Його голосочок,
Тільки щось шепоче
Кленовий листочок.
Там шепочуть клени,
Чорнобривці плачуть.
Печаль мою й тугу
Тільки вони бачать...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2023
автор: геометрія