Мене забудь, моя країно,
Не знаю я чи повернусь,
Вже відцвіла рожа й калина,
А ти здорова й сильна будь...
Мене забуть тобі можливо,
Путіна орду треба спинить,
Я знаю, як тобі важливо,
Оту орду усю убить...
Мене забуть є в тебе право,
Мені ж тебе: ні, не забуть,
Тебе ж забути неможливо
В тобі життєва моя суть...
Я обіцяю повернуться,
Вже через час в якийсь небудь...
Коли війна ця закінчиться,
Обов"язково повернусь....
Якщо, звичайно, доживу я,
До того часу все ж якось,
Я прилечу, хоч і безкрила,
Й тобі до ніг я поклонюсь...
Ні, не забуть мені країну,
Допоки в світі я живу...
Думками я до неї лину,
Її любила і люблю...
А ще я вірю в Україну,
Вона ж для мене, як весна,
Вірю у міць її і силу,
Вона ж, як матінка моя...
Мене забудь, моя країно,
Мені ж тебе ні, не забуть...
До тебе ж я думками лину,
Й не зможу я без тебе жить!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2023
автор: геометрія