Ріка дитинства плинула помалу.
Стелилося дороги полотно.
З роками я мудрішою ставала -
Засіяне посходило зерно.
У спогадах я образ твій тримала,
Осяяний круг нього парадиз.
Тому в заціпеніння на поталу
Не впала жодна із найтонших рис.
Твій погляд темно-сірий бачу ніби,
Видніється у ньому відблиск німбу
Того, кому палила сотні свіч.
Для мене долі в Нього ти просила,
І ткалися молитвами вітрила.
А десь пороги близились навстріч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2023
автор: Горова Л.