Сидить зажурена вона
коло вікна
І жде хоч звісточку якусь
про свого сина,
Той біль чекання
її душу розпина́,
А час тече,
біжить собі невпинно.
Малює пам'ять
їй хвилини щастя ті,
Коли життя
бриніло без уга́ву,
Колись - удвох ,
колись - на самоті,
Та страх липки́й
пронизує уяву.
І пазурі
холодної пітьми
Впиваються
в закам'яніле серце,
Та молиться -
додому щоб, з війни
Прийшов скоріш
простий хлопчина в берцях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994959
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2023
автор: Инна Будиловская