Хто гордий став під час пожежі
Тому не проковтнути повінь,
Не зачепитися за квіти,
Злетівши в Небо сторч ногами.
Несіть свій скарб до телевежі!-
На гребінь частоти, на сповідь,
Неначе глину неофіти
В стигматах свіжих полігамій.
В диму згасаючого щастя
Підступно зваблювати вічність,
Передбачаючи відлигу,
Хоробрим братися за справи.
Ланцюг сталевий на зап’ястях
Шукає хибну канонічність,
Передбачаючи інтригу
В наближенні кінця вистави.
160923
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993972
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2023
автор: bloodredthorn