ХТО ВИ?

Хто  ви,  росіяни!  Чого  ви,  скажіть,  хотіли  добитися,  коли  24.02.2022  послали  бойові  літаки  й  танки  на  Україну?  Дружби?  Братерства?  Любові?  
Так  цього  за  допомогою  зброї  не  добиваються.    Тому    ми,  українці,  й  не  вручили    вам  хліб  і  сіль  на  рушникові.  Більше  того,  ми  не  склали  руки    за  три  дні,  як  ви  собі  це  планували,  хоч  ваш  військовий  потенціал  в  рази  перевищував  наш.  Не  склали  й  за  півтори  року.  
То    чого  ж  ви  і  далі    посилаєте  ракети  й  дрони  на  наші  міста  і  села,  навіщо  ви  спалюєте  їх?
Навіщо  руйнуєте    нашу  інфраструктуру,    порушуєте    наш  звиклий  режим  життя,  наш  спокій?  
Вам  приносить  це  задоволення?  Те,  що  від  міст  і  сіл,  де  були  будинки,  в  яких  жили  родини,  від  шкіл  і  дитсадків,  де  лився  дитячий  сміх,  залишилися    сіра  пустка?  
За  кого  ви,  взагалі,  себе  маєте?  За  підданців  наддержави?  В  Європі  й  Америці,  з  якими    ми  хочемо    дружити,  за  вашим  визначенням,  живуть    безбожні  люди,  а  ви,  значить,  сама  святість?  
Якому  Богові  ви  служите?  Тому,  що  дав  10  заповідей  вірним,  які  є  записані  в  Пятикнижжі?    Давайте  пройдемось  по  них.  
Перша  Божа    заповідь  звучить  так:  «Нехай  не  буде  в  тебе  інших  богів,  окрім  мене».
Не  дотримуєтеся  її.    Вигадали  собі    інших  богів:  деспотизм  у  владі,  манію    величі  російської  нації.  Молитися  їм.  
Друга  заповідь  Божа:  «Не  взивай  намарно  імені  Господа  Бога  твого».
Взиваєте.  «Благослови,  Боже»»,-  кажете,  коли    кропите  свяченою  водою  ракети  та    бомби  для  того,  щоб  їх  кинути  на  чужу  територію.  «З  Богом  у  бій!»  -  мовите  військовим,  які  їдуть  до  України    вбивати  її  дітей.  
Розглянемо  третю  заповідь:  «Пам’ятай  день  святий  святкувати».  
Святкувати  ви  любите.  З  танцями,  з  горілкою,  з  матами  святкуєте  в  будень,  поки  гроші  є.  
У  свята  ж  –    біснуєтесь.  У  час  війни,  ще  дужче,  як  до.    І  не  хліб  насущний  з  подякою  Богові  їсте,  а  кров  людську  п’єте  –    до  одуріння.
Що    там  каже  четверта    заповідь  ?    Шануй  батька  твого  і  матір  твою.
Шануєте?  Ні!  Скількох  матерів  і  батьків  в  Україні  ви  обікрали?  Не  рахували?  А  скількох  закатували,  вигнали  зі  свого  дому,  зі  своєї    країни?
П’ята  заповідь:  «Не  вбий!»
Ну,  тут  повне  невиконання.  Вбиваєте,  чим  і  як  можете.  Масово!    Більше  як  150  тисячам  військових  в  Україні  уже  вкоротили  життя  –  славу  собі  так  на  чужій  крові  в  чужій  країні  здобуваєте!  А  ще  ж  до  10  тисяч  цивільних    на  той  світ  відправили  і    понад  пів  тисячі  дітей.  Плюс  такий    ще  таке:    15442  людини  зазнали  поранень.  Це  зараз  під  час  повномасштабної  війни.  А  скількох  вбили  раніше  –  за  бажання  жити  в  незалежній  країні,за  право  зватися  українцем,    працювати  на  рідній  землі,  мати  приватну  власність,  власну  думку?
В  шостій  Божій  заповіді  сказано:  «Не  чужолож!»
Чужоложите,  солдати-росіяни!    Ґвалтуєте  жінок  в  Україні,  і  не  тільки  молодих,  а  й  літніх  і  навіть  дітей.    
Що  каже    сьома  заповідь?  Не  кради?    Дотримуєтесь?  Та  аж  ніяк!
Крадете  –    давно  і  постійно  –  і  нашу  історію,  і  територію,  і  земні  ресурси,    а  тепер,  під  час  війни,  ще  й  побутові  речі.  Крадете  українських  дітей  і  вивозите  їх  до  росії.  Крадете  зерно,  яке  українці  виростили  для  себе  та  для  бідних  країн  Африки.
Восьма  заповідь  звучить  так:  «Не  свідчи  неправдиво  на  ближнього  твого».
Ви  свідчите.  Величезні  гроші  витрачаєте  на  різні  мас-медіа  у  своїй  країні  та  в    країнах  цілого  світу  для  того,  щоб  задурити  голови  людям    своїми  вигаданими  теоріями.  
Дев’ята  заповідь  :  «Не  пожадай  жінки  ближнього  твого».  Вона  схожа  до  шостої.  Порушуєте.    І  не  тільки  в  думці.  Берете  силою  чужу  жінку.  
Десята:  «Не  пожадай  нічого  того,  що  є  власністю  ближнього  твого».  Жадаєте.  Бо  якби  не  так,  то    не    лізли  б  на  українську  землю,    не  заходили  б  до  покинутих  українцями  жител,  не  виносили  б  із  них  все,  що  заманулося.  
То  хто  ви,  росіяни?  Не  християни!  Ваше  ім’я  –  нелюди!
Тому  не  надійтесь,  що  ми  з  вами  колись  будемо  братами.  Не  будемо!  
Ну,  хіба  ваше  наступне  покоління  зі  сльозам  на  очах  прощення  буде  у  нас  просити  за  сподіяне  і  ноги  нам  цілувати…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993857
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2023
автор: Крилата (Любов Пікас)