Осінній подих відчувався на світанку.
Могла б бекаса, а чи звіра вполювать,
Згадала все ж для здобичі стару приманку,
Замаскувала засідку, немов альтанку,
Війна ж гнітила, ніби тисячі лещат.
Терплячість, витривалість, звісно, стресостійкість
В нагоді, як працює жінка за нулем,
Хоча буває перепон жахливих стільки,
Триматися потрібно завжди мужньо й стійко,
Не буде в снайперки тоді важких проблем.
Розрахувала траєкторію польоту.
Не для пташини куля - у важливу ціль.
Урівноважена, з гвинтівкою робота -
І мертвий вже ворожий командир піхоти,
Втікає інша нечисть врізнобіч звідтіль.
Нарешті, дівчині іти на рідну базу.
Чекатиме вона новий складний похід.
" Люблю життя", - повторювала тихо фразу, -
Війни вже почалася наступальна фаза,
Щоб нечисті не залиши́вся навіть слід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993832
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2023
автор: Світлая (Світлана Пирогова)