Для світу цього завжди
мистецтво — на іграшкових правах.
Спалити книги,
згноїти живопис,
звалити статуї,
зошити нотні пірвати,
викинути на смітник інструменти,
за винятком тих, що годяться для поховань і весіллів —
і що залишається від “мистецтва”?..
Для вищого класу
воно щось на штиб зубочистки;
як незрозумілий наркотик,
воно раптом вгору зриває людину просту,
і кидає потім на землю!
Ще — бізнес.
Скажений в прибутках,
липкий та брехливий.
Сліпучі лаштунки
фасаду імперій.
Рідня із Творцем,
проте незрозумілі
обійми із церквою:
дружба чи бійка?
Потрібно воно
з точки зору
сучасного людства?............................
А на думку мистецтва,
цей світ досить зайвий
відсотків на сімдесят.
Хтось паше ниву,
проте затуляє
естету його краєвид.
Блювота кітчу і трешу на кожному кроці.
Відмова рефлексів у справжніх художників,
бо їхній доробок не продається.
Хліба шматок, як раніше,
хугларом тепер не заробиш,
адже із окрайця не відрахувати податки.
Митцям взагалі забули відвести нішу в суспільстві.
Тому — молоді самогубці-зірки.
Конфлікт неймовірний.
Конфлікт безпросвітний!
І ще ж аферисти,
які прикидаються всюди митцями:
на сайтах,
тусовках,
а деякі в ложах
чи жирних
президиумах
політичних.
Із преміями,
в орденах...
13.09.2023.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993820
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2023
автор: Валерій Коростов