Скільки років з тобою не бачились,
Стільки не розмовляли разів!
І коли ти озвавсь, - я зрадів!
То ж давай, то давай, до побачення!
Захотілось побачить небачене...
Ти кудись, та і я кудись зник.
В нас з тобою не юний вже вік.
То давай, то ж давай, до побачення!
Хіба можна усе передбачити?!
Куди доля нас ще занесе...
Треба стрітитись понад усе.
То ж давай, то давай, до побачення!
Так хотілося якось побачитись!
Свої юні згадати роки
І дитинства ріки береги...
То давай, то ж давай, до побачення!
Наша юність для нас щось та значила!
Куди ділися юні роки ,
І не ті вже ріки береги...
То ж давай, то давай, до побачення!
То ж давай, нашу юність пробачимо!
Розповість кожен щось про своє...
І в неюності щось таке є...
То давай, до швидкого побачення!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993788
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2023
автор: Рунельо Вахейко