Притихни, не лопоти так гучно
своєю чуттєвістю
над клаптями темноти,
Бо надто швидко множиться ніч,
схлипує над вікном чорнилом,
Лоскоче бронхи до чортиків, спорожнілими атомами відчаю, інгредієнтами чорноти,
Натираючи до болю серце
і присмак віри
точить об сизий колір,
сублімуючи свою стривоженість.
До біса твою синьментальність до людей світу,
Якщо в тобі подвоєна складність, розмитий фон душі,
Якщо дзенькіт літа
ти не відчуваєш,
бо напружене світло
Не абстрагується
за гранітним шаром шкіри.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993466
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2023
автор: Олеся Шевчук