[youtube]https://youtu.be/bLm1-Tocn8w?si=w2Zoh20rPG4axzVr[/youtube]
Погожий ранок, хоч осінній,
Проміння сонце ллє в вікно.
А небо чисте синє-синє,
Немов шовкове полотно.
Цвітуть осінні пізні квіти,
Що їм із того, що вже осінь.
Їм головне - що сонце світить,
Хоч знають, що це не назовсім.
Що далі буде - все одно,
Пожадно п"ють ранкові роси.
(Осіннім ранком це дано),
Весна в серцях у них ще й досі.
Не може осінь без роботи,
Тче павутиння для дерев.
І тій берізці, що навпроти,
Щоб клен красу оцю уздрів*.
Он зашарілася калина,
Червоним полум"ям згора.
Вона чекає з нетерпінням,
Коли це вітер завіта.
Цвіте кохання, хоч вже осінь,
Хіба вона для них завада?
Лиш сивину десь кине в коси,
А так коханню цьому рада.
Чому ж вона така самотня,
Любов не взнала за віки?
Невже, вона самодостатня?
Не може бути! Це - плітки...
-------------------------------
*Уздрів - побачив.
Музика Сергія Грищука - український композитор.
Гарного всім дня!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993262
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2023
автор: Н-А-Д-І-Я