Серпень на дудочці весело грав би і грав би,
Та несподівано встав, поклонився і вийшов,
Осінь прийшла і тихесенько штори колише,
Пензлі готує ретельно, розмішує фарби.
Осінь но тільки ступила в свої володіння,
Речі не встигла дістати іще із валізи,
Та вже розвісила жваво повсюди ескізи,
Всі чудернацьки фантазії, сни і видіння.
Коло вікна розташовуюсь, наче у ложі
Вересень мовчки для мене заварює каву.
Маю надію побачити дивну виставу ,
На попередні вистави аж зовсім не схожу.
В ній будем ми із тобою веселі й щасливі
Йти серед кленів червоних,триматись за руки.
Дихати разом неначе єдина сполука
І не помітить ніхто , що вже трішечки сиві.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993150
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2023
автор: Вєтка Миловець