Я так давно у мрії не писала,
Роки без Вас адаптувалися іти,
То рання осінь, сумовита ткаля,
в уяві намережила чимало,
так обплела… немов барвінок тин.
Запізно лист… і хмелем б’є повітря…
Он журавель махнув… що змінять ці слова?
Життя виводить візерунки хитрі,
одне на двох – навіки в малахіті –
де літній день нам зелень розливав.
Минуле рве рядок листком опалим.
Чи сумно? Ні… А боляче? Здається, ні…
Ти не турбуй вгамована печале:
У першій міді просто заблукала,
дай звикнути до холоду мені….
Я так давно у мрії не писала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2023
автор: Білоозерянська Чайка