Подивіться очима дитини на осінь,
Через призму пожовклого листя в саду,
І згадається все, що живе у нас й досі,
Всі вчорашні надії у слові-люблю.
День тоді був яскравий, казковий, а в нічці
Феї й янголи, сни фарбували весь час,
Берег твого життя, й воду чисту у річці,
Аби колір дитинства лиш радував нас…
Стерли будні веселку, затопило роки,
Нині ділиться час на холод і спеку,
Вже звертаються, в черзі, все частіше на «ви»,
Гру у схованки, ми, змінили на «секу».
А так хочеться знов, подивитись на осінь,
З листя клена віночок одягши до вух,
Й верещати в ту мить, коли мамі на коси,
Впаде з гілки лінивий, осінній павук.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992945
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2023
автор: Ярослав Ланьо