Вже осінь, татку! Ми пішли навчатись,
Нова у мене форма і рюкзак.
І день цей стати мав великим святом,
Але цьогòріч все було не так:
Не вів мене до школи ти за руку,
(Й матуся тільки в чорне одяглась),
І не бажав успішної науки,
І не радів ти, дивлячись на нас.
Та знаю я, ти був зі мною поруч,
Із-за хмаринок світлом виглядав,
Я бачив промінь, глянувши угору,
Коли напам’ять вірш розповідав.
Тебе, татусю, ношу я у серці,
Що б не робив і де би я не був.
І ось сьогодні, в вересневий день цей,
Відчув, як ти мене благословив!
З букетами живих осінніх квітів,
Відвідати тебе прийшов мій клас,
Щоб мали змогу йти до школи діти,
Життя ти положив своє за нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992936
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2023
автор: Наталя Хаммоуда