Я посіяла зернятко насіння
Стебло зросло міцно у коріння.
Сонечко зацілувало пелюстки
Радіють соняшнику ластівки.
Розцвіло літо, як сонях у полі
Милуються ним стрункі тополі.
Заквітчала мій рай липа духмяна
Солодить уста ягода рум'яна.
Синьооке літечко ,літо прощай!
Я більше не повернусь у твій рай.
Вже одцвіла квіт весна - пора літня
Веде ув осінь - зірка вечірня.
Вже злетів у вирій сизокрилий птах
Залишив смуток ,печаль у піснях .
Лебідонька дивиться, як клен шумить,
Як жовте листячко у даль летить.
Розпустила волосся кукурудза
В небі пливе хмара, як медуза.
Ще вчора було літо, як океан -
Колосився колос золотий лан.
Пливуть у даль сиві - сиві тумани
з гір дзвенять, як у храмі Г'органи.
До вінця веде лебідь лебідку
Дарує їй з поля незабудку.
Затуманилось небо - осінній день
В саду не чути солов'їних пісень.
Злетіли у далекий край журавлі
Сонце нахилилось низько землі.
О літо ,літечко не спіши в осінь!
Зігрій, ще сонечком в небо просинь.
О, дай натішитись ,як цвітуть квіти
Прийняти дар землі - плоди літа.
О, прощавай моє літечко, літо!
За тобою впаду падолистом.
Заплачу у саду - осіннім дощем
Зійду в осінь - сонячним віршем.
Я зіп'ю красу світу з чаші літа
Заквітчаю квітом - дольче віта.
І залишу на згадку скарби душі
Неповторну, блаженну мить - вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992861
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2023
автор: Чайківчанка