Ніч за вікном, а в кімтаті -
Тінь її темна лягла:
На ліжку моїм, на халаті -
Усюди вона, лиш вона.
За мить, карі очі звикають
І бачуть в деталях пітьму,
Як пальці її проникають,
Крізь кожну клітину мою.
І хочеться знов сигарету
І з нею курити, мовчать
І щось розказать по секрету,
А потім вмоститися спать.
Не скаже вона - "Надобраніч"
Під ранок, тихенько піде.
Сама десь уляжиться спати
І сонце в кімнату зайде.
І день не затрима годинник,
Як ластівка він пролетить
І знову в самотній будинок -
Тихенько вона постучить.
І тінью своєю наповнить:
Мій простір в кімнаті, думки
І наче зі мною говорять -
З намиста на шиї ,зірки.
Про давні якісь таємниці,
Як Марс завойовав Сатурн,
Загублені в міфах скарбниці
І з ким одружився Перун.
І так проговорим до рання,
Я міцно о п'ятій засну.
Ніч знає, про біль і кохання -
Я бачив її глибину.
01.09.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2023
автор: Oleksandr Karmyshev