Червоне сонце вкусити не дано гадині,
Яка сичить й плює отрутою в небо.
Все рівно не досягне кружечка вгорі,
Бо повзає по землі серед трав...
Ні, я тебе не зневажаю.
Ти такою створена.
Сичиш голосно й
Звиваєшся вісімкою,
Скручуєшся уроборосом.
Кусаєш себе за хвіст.
Тобі боляче? - запитую.
Ти не відповідаєш.
Ти не чуєш мене.
Для чого взагалі
Я розмовляю з гадиною?
Чергові запитання
Залишаю без відповіді.
Йду додому з впевненістю,
Що завтра настане новий день,
Бо її отрута не досягла цілі,
А я написав новий текст.
29.08.
2023
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992576
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2023
автор: Kukhta Bohdan