Раз рікою за водою
Плив казан залізний,
Крутобокий та високий,
Ще й на вигляд грізний.
Він гойдався - хилитався
Від легкого вітру.
Недалечко біля нього
Біс носив макітру,
Та макітра булькотіла:
"Годі хилитатись,
Майже совісті хоч трохи,
Перестань штовхатись!"
А казан підплив до неї
Й ніби ненароком
Як шарпне,та як торохне
По макітрі боком!
З тріском репнула макітра
І пішла під воду...
Тож мораль сюди додати
Можна просто з ходу,
І її запам"ятати
Декому доречно:
Череп"яному з залізним
Гризтись небезпечно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2023
автор: геометрія