Лелека в небі голубім
радіє дню ясному.
А я йду садом... ось мій дім,
приїхала додому.
Гудуть тут бджоли... (гарно так!)
по всьому саду в'ються.
А рясні віти деревець
все нижче, нижче гнуться.
Умиті росами плоди,
освячені дощами.
Ще й сонця ясного вони,
зігріті промінцями.
З цікавістю зирить услід
весела наша слива.
Вона помітила, що я
як татко йду... Щаслива!
Молодих грушок ваблять зір
плоди рясні, духмяні.
Налиті сонцем, яблука
радіють... Упізнали!
Тут пахне медом... виноград
за віти учепився.
Дозрілі ґрона тягнуть вниз,
та він не підкорився.
Люблю цю пору літню я,
що тішить нас плодами.
Який п'янкий в них аромат...
так пахнуть руки в мами.
Лелека в небі голубім
радіє дню ясному.
А я йду садом... ось мій дім,
приїхала додому!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991773
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2023
автор: Надія Башинська