Крізь мережку подій,
Де в перемішку все,
Всякий хоче одне,
Щоб любов на постій
Поселилась в душі
Та у серці в путі.
Щоб у грудях вогонь
Незгасимо горів,
Щоб від нього хмелів
І лік часу губив.
Бо що час - решето,
Що було й не було,
Протече поміж дір,
Що вготує життя.
Ти ж розраджуй себе,
Щоб спасіння знайти,
Що куйовдить, шкребе
Бо й воно те ж рябе.
Воно спірність в думках,
Як той в куряві шлях,
Хоч прямий, а хоч й ні -
Мусиш сам по нім йти.
Хтось підставить плече,
Комусь те щось пече.
Чи то заздрість, чи страх,
Чи глибинний черв’як.
Ой, який він верткий,
Якщо волю даси,
Вже тоді й не проси -
Не відступиться сам.
Отож май таки храм,
Храм любові в душі -
Буде й поміч в путі.
19.08.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991687
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2023
автор: Валентина Ланевич