Вона бачила глибше за більшість людей,
Сьогоденням окутана мліла від волі,
Її внутрішній світ - апогею музей,
Зі світлом в середині у моїй долі.
Я бачив в очах спалах ясний сузір'я,
А до того й не знав, як "посміхаються" очі,
Манила не прикладаючи зусилля,
Тепер бачу їх уві снах лиш щоночі.
Її дотики мов струмом заряджали клітини,
Залишивши на згадку відбиток в душі,
А тепер я маю лиш в телефоні світлини,
І пишу їй останні свої пісні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991614
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2023
автор: Fiery Soul