/терцина/
Шкода́, та лі́та вік не пожалів:
крихти́на серпня позолотить крону
і відлетить з печаллю журавлів…
Край землеробський нищать люті дрони:
життя руйнують і житло щодень,
та закриває рідне оборонець.
А ти – в тилу – городами ідеш:
з родиною копатимеш картоплю,
від голоду рятуючи людей.
Приліт. Червленим багряни́ться обрій,
та не лякаєшся давно: війна ж…
Не підведеш захисників хоробрих.
Збивають дрон ворожий… Цілься! Вмаж!
Спостерігаєш під кущем розлогим
і подумки читаєш «Отче наш»,
Бо віриш в українську Перемогу,
як в урожай із батьківських полів.
Старіє літо… сивіє… рве стогін:
Війна… ще й лі́та вік не пожалів…
… а ти в синочка віруєш і в Бога,
у дух міцний козацької землі.
Ми – з нього!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2023
автор: Білоозерянська Чайка