Спекотний день у ранок прохолодний
Безмежну й чисту заливає синь.
Розпеченого сонячного злота
Чи серпень в косовицю попросив?
Лінивий вітер не шелесне листям,
Воно завчасно падає, сухе,
І заливає спека промениста
Стерню руду, що схожа на Сахель
У підгорілу тінь венгерки - сливи
Як гумові, посипалися вниз.
Цеберко протікає, і зрадливо
В бетон гарячий сіє жмені бризк.
Відкочується полудню жарина,
І вмощується на вершок сосни,
Звертається у яблуко невинно,
Що чЕрвоно над лісом пломенить.
І сковзує так важко і повільно,
До горизонту тягне язики,
Стискаючи спекотливі обійми,
Ще піднімає в небо жар в'язкий,
Де багрово фарбовані полотна
Повицвітають до охри за мить.
Спекотно, шепче сальвія, спекотно...
І залишком вогню палахкотить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991457
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2023
автор: Горова Л.